Мойсей



Категории Iван Франко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Автор звертається у пролозi до свого замученого, розбитого народу, який стоïть на роздорiжжi й не знає, куди йти. Саме його майбутнiм i тривожиться поет, не вiрить, що судилося йому в сусiдiв бути гноєм, що його долею буде укрита злiсть, облудлива покiрнiсть. Невже ж! задармо стiльки серць горiло... найсвятiшою любов'ю, невже задармо край твiй весь политий кров'ю твоïх борцiв, — звертається вiн до украïнцiв. I сам собi упевнено вiдповiдає: Вiрю в силу духа I в день воскресний твойого повстання, прийде час, i ти., засяєш у народiв вольнiм колi, ...I глянеш, як хазяïн домовитий, по своïй хатi i по своïм полi.   I Коли пiсля сорока рокiв безперервного блукання по пустелi єврейський народ пiд проводом Мойсея нарештi дiйшов до Палестини, обiцяного краю, люди зневiрилися, почали ремствувати: Набрехали пророки! Це був уже не народ, а кочовисько ледаче, i тiльки дiти гралися — воювали, зводили мiста з пiску. Видно, пророцькi слова перейшли В кров i душу дитинi.   II Лише один Мойсей вiрить у здiйснення свiтлоï мрiï. Молоде поколiння вже не хоче прислухатися до його слiв, для них є цiннiстю щось конкретне, матерiальне, а не красива казка. Супротивникiв Мойсея очолили Датан i Авiрон, якi налаштовували народ проти пророка.   III Вечiр. Люди займаються буденними справами, говорять, що мало стало пашi, треба буде кудись перекочовувати. Авiрон радить пiти в край Мадiан, а Датан пропонує йти далi, але не в край обiцяний. Раптом зi свого намету виходить старий Мойсей. Вiн прямує на майдан, хоче стати на великий камiнь, щоб виголосити промову. Люди вагаються — розбити, розтоптати його чи пошанувати того, кого батьки i дiди звали батьком народу.   IV Мойсей переконує людей, що виконує Божу волю — вивести ïх iз неволi, iнакше вони б i досi гнули шиï в Єгиптi. Вiн порiвнює єврейський народ з Божою стрiлою, яка повинна летiти в намiчену цiль. Чи ж годиться натягнутiй стрiлi говорити : Я бажаю спокою? V Щоб люди краще зрозумiли Мойсея, вiн розповiв ïм казку — алегорiю про те, як дерева обирали собi короля. Не погодився нi лiванський кедр, бо вiн i так окраса землi, нi пальма, нi рожа, нi дуб, нi береза — всi були зайнятi своïм. Хтось, жартуючи, запропонував терен обрати, i той погодився, сказавши, що здобуватиме поле для дерев, хоч самому не треба, буде пристановищем звiру i птаху, робитиме все, щоб росли дерева краще, а вiн гинутиме на шляху за них.   VI Пророк пояснив змiст своєï розповiдi, сказавши, що дерева — народи землi, а король — виконавець Божоï волi. Коли Бог творив усi народи, то заглядав всiм у душу й вибирав серед них проводиря всього людства. Бог обрав терен, непоказний на вроду, який не має... слави собi анi з цвiту, нi з плоду, i вклав йому в душу свiй скарб, щоб вiн був мов свiтило у тьмi, Мов скарбник його слова. Проте євреï зневажили заповiт Єгови, i Мойсей сказав, що ïх чекає тяжке покарання.   VII Авiрон сказав, що доля, яку пропонує людям Мойсей, — це доля того осла, який носить у зав'язаних мiхах хлiб для iнших, а сам залишається голодним. I запропонував поклонитися iншим богам — Ваалу й Астартi. Продовжуючи кепкувати з Мойсея, сказав, що бути б тому громадською нянькою для дiтей i розповiдати ïм казки.   VIII Слiдом за Авiроном Датан став звинувачувати Мойсея у давнiй нiбито зрадi народовi Iзраïлю. Тепер iзраïльтян через нього залишилася жменька, i веде вiн ïх знову в неволю до єгипетського фараона. Мойсей сказав, що Датану, як i Авiрону, не доведеться побачити Ханаана. Датан вирiшив вигнати Мойсея з табору, закричав, але нi в кого не пiднялася рука це зробити. Пророк знову закликав народ стерегтися.   X Мойсей вiдчув, як серце його переповнюється любов'ю до свого народу. Оскiльки люди вирiшили прогнати його, вiн пiде сам до межi Ханаану, а народ згодом пiде за ним як за мамою дiти. I пiшов у степ.   XI Бiля табору Мойсей зустрiв купку єврейських дiтей, якi розказали йому про своï знахiдки, захотiли послухати про дива, що ïх бачив пророк у молодi лiта — корч той, що горить, не згорає, чум голос Божий. 1 попросили не йти, але Мойсей не мiг залишатися Вiн лише порадив дiтям будувати свiй мур, залишатися завжди праведними.   XII Мойсей залишився один. Вiн щиро молився до Бога, благаю чи пiдтримати його в скрутну годину. Сорок рокiв вiн працював, намагаючись зробити з рабiв народ за Божою подобою. Як коваль, клепав... серця i сумлiння народу, але, здається, даремно. Мойсей благав Бога озватися до нього, але мовчала пустиня нiма.   XIII Раптом Мойсей почув голос. Йому здалося спочатку, що це говорить його власне горе шалене, але це було не так. Голос почав допитуватися, чому Мойсей взявся вести iзраïльський народ — через гордощi, через сором, що був братом рабiв чи через щось iнше. Голос став спокушати Мойсея, намагаючись довести йому марнiсть справи, якiй вiн присвятив життя. Коли пророк спитав, хто з ним говорить, той вiдповiв: Я Азазель, Темний демон пустинi.   XIV Мойсей все бiльше став сумнiватися у правильностi шляху, обраного сорок рокiв тому. У його серцi важка боротьба iшла з самим собою. Може, хай би єврейський народ залишався там, де був, бо старi гнiзда лишили, а новi здобути нема нi охоти, нi сили.   XV Євреï побачили, як на верхiвцi гори стоïть якась гiгантська постать, простягши до неба розкинутi руки. Це Мойсей, молячись, роз мовляв iз Богом, i його тiнь падала аж на шатри. Люди боялися, щоб пророк ïх не прокляв.   XVI Вночi Мойсей знову почув голос, який твердив, що Бог не може керувати нi поодиноким камiнцем, нi навiть пилом, не те що народом. Голос розповiв давньогрецьку легенду про слiпого гiганта Орiона, ЯКИЙ прямував до сонця, щоб здобути зiр. За поводиря взяв хлопчика, та так i не дiйшов, бо дитина показувала щоразу в iнший бiк — мi на схiд, то на захiд, вiдповiдно до того, як рухалося сонце. Гiгант — це людство, яке поспiшає до незримоï мети, прагнучи осягнути невiдоме й фантастичне, руйнуючи при цьому рiдне й знайоме. Хлопчик — це логiка фактiв, яка кепкує з людства. I знову залунав демонський смiх.   XIX Раптом задрижала земля, почувся грiм, знялася буря. I тут iз'явився Єгова. Коли все стихло, Мойсей вiдчув голос Бога. Єгова пояснив пророковi, для чого той вивiв синiв Iзраïлю з Єгипту. Треба було духовно змiцнити обраний народ, пiдготувати до майбутнiх випробувань, адже ïм судилося свiт здобувать, його соки I скарби. Поступ людства — це не скарби земнi, а пошук духовностi, невгамовна жага вдосконалення. Саме цей шлях веде до обiтованого краю. А через те, що Мойсей на хвилину засумнiвався в Боговi, йому не побачити обiцяний край, вiн помре на порозi своєï мети.   XX Євреï побачили, що Мойсея на скелi немає. Ними опанував жах i сором. Раптом здiйнявся вихор у степу. Це в оточеннi парубоцтва з'явився ватажок, князь конюхiв Єгошуа. Вiн закликав до походу, до бою — i лiнивi кочiвники враз перетворилися на завойовникiв, героïв.   Коментар Поема Мойсей — одна з вершин творчостi I. Франка. У нiй на основi бiблiйного сюжету розглядається iсторичний шлях нацiï, способи пробудження нацiональноï свiдомостi, iсторичноï пам'ятi. Алегоричний образ Мойсея розкриває роль визначноï особистостi в долi нацiï. Пролог до поеми — це Франкiв заповiт украïнському народовi, дуже актуальний не лише в епоху нацiонально-визвольних рухiв того часу, а й донинi.

Метки Мойсей, IВАН ФРАНКО, ЛIТЕРАТУРА 70-90-х РОКIВ XIX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА 70-90-х РОКIВ XIX СТ, ЛIТЕРАТУРА, 70-90, РОКIВ, XIX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Мойсей